Дошкільний навчальний заклад № 6 м. Мукачева

 





Дитячі страхи та їх профілактика

 

   Дошкільний вік - період, коли у дитини починає формуватися мораль, образ власного "Я", виникає проблема розібратися у взаєминах між людьми. Малюк потрапляє у світ нових емоцій, почуттів, стикається з життєвими ситуаціями, які часто не може пояснити. Внаслідок чого у дитини виникають страхи. Діти можуть боятися незнайомих людей, вигаданих істот, лишатися самими вдома, транспорту, лікарні, крові, уколів, фізичного та словесного покарання, страшних снів, стуку в двері, дитсадка, заходити в річку.

   Проте малята ще не здатні усвідомити такі почуття, як страх. Розуміння з"являється лише у старшому дошкільному віці. Страх стає більш складним почуттям, набуває різних форм і видів. Дитина боїться осуду колективу, відчуває страх бути не прийнятою в гру, страх самостійності. Усвідомивши свій страх, дитина починає з ним боротися. Деякі батьки помилково вважають, що почуття страху сприяє формуванню у дитини слухняності, що страх - швидкоплинне переживання, яке не завдає дитині великої шкоди. Тому й сьогодні застосовуються як дисциплінний метод фізичне й моральне покарання.

     Тож знайте, що залякування - згубне для психіки дитини. Якщо у дитини ви помітили будь - який страх, бийте на сполох, це вже перші симптоми того, що вона зазнає великого внутрішнього напруження, не може впоратися з власними емоціями та труднощами.

    Нервова система дошкільнят ще слабка, тому самостійно їм подолати страхи дуже важко. І тут на допомогу дитині повинні прийти батьки.

Поради для батьків:

кожний день приділяйте час для спілкування зі своєю дитиною. Дайте їй змогу поділитися своїми секретами, тривогами;     
у ставленні до дитини орієнтуємося на її позитивні якості. Відшукайте ці якості у малюка і плекайте якомога частіше, хваліть, підбадьорюйте, схвально сприймайте те, що він робить;
повідомляйте дитині про певну вимогу чи заборону у дружній формі, м"яко, без примусу чи тиску;
не можна вдаватися до примусу дитини і під час годування. Не слід нав"язувати їй те, чого вона не хоче;
фізичні покарання не мають бути нормою і плануватися заздалегідь як метод виховання;
страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тілесного контакту з матір"ю. Тож не намагайтеся привчати дітей засинати наодинці;
позитивний приклад батьків, що володіють своїми емоціями,- передумова успішного подолання дитиною своїх страхів;
навчаючи дитину писати, краще використовувати простий олівець на кінці з гумкою, щоб вона будь - якої миті могла витерти те, що не вийшло (це усуває страх неуспіху);
не дозволяйте дитині дивитися фільми жахів, тому що вони ще не вміють розрізняти вигадку і реальність, а в особливі моменти вони навіть забувають, що все це лише на екрані.
Частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками, їм мало читають, не граються з ними, рідко голублять. А більше сварять, навчають, погрожують. Тож любіть своїх дітей і піклуйтеся про них!