Чим гратися малюкові

Окремо варто спинитися на іграшках. Дуже часто дорослі, купуючи їх дитині, виходять з власних уподобань, інтересів, намагаючись певною мірою компенсувати обмеженість іграшкового асортименту в своєму дитинстві, тобто купують іграшку для себе. Або ж вважають, що велика кількість іграшок та їх розмаїття сприяють організації самостійної гри дитини, а їм, відповідно, забезпечать безвідривне виконання власних справ або спокійний тихий вечір. От і виходить, що збирається велика кількість іграшок та ігор, які лише займають місце, бо малюк ними не грається, оскільки всі ці дива сучасного дизайну його не цікавлять. А тим часом у кожному домі є багато такого, що ніяк не може зрівнятися з іграшками. Найцікавіше місце - мамина кухня! Найпростіша шумівка, дерев"яна ложка або каструлька, в яку можна спочатку багато чого покласти, а потім виймати потроху або відразу викинути, набагато цікавіші за будь - яку пластикову карусель з музикою! До того ж тут іде справжнє життя: після того, як мама якийсь час побуде на кухні - на столі з"являється щось смачненьке, й усі кажуть: "О, дуже смачно!" Спробуйте організувати діяльність свого малюка саме тут, наприклад, так: виділіть секцію в кухонній шафі для нього, складіть туди кілька металевих баночок з кришками (добре, щоб їх можна було вкладати одну в одну), невелику каструлю, кілька мисочок тощо, а також волоські горіхи чи кілька вимитих яблук, морквин абощо, які так цікаво

розкладати по мисочках, складати в банку й закривати кришкою, а, може, й скуштувати. Пізніше залучайте малюка до приготування обіду: доручіть вибрати буряки з-поміж картоплі чи моркви; відібрати червоні яблука чи перець з-поміж інших; віднести відібрані вами овочі в мийку, а, може, навіть помити їх. І не страшно, що вода буде й на підлозі, а маленького помічника доведеться перевдягати. Адже такі ситуації спільної діяльності сприяють розвиткові дитини: вона знайомиться з різноманітним посудомЮ овочами, фруктами, їхніми назвами та ознаками (кольором, формою, величиною, щільністю, смаком, фактурою, матеріалом тощо). Ви допомагаєте синові чи доньці проявити свою самостійність і маєте слушну нагоду для похвали: "Як гарно ти вмієш це робити!" А найголовніше в такій ситуації з погляду малюка - мама поруч! І він діє разом з нею! Цим правилом варто скористатися й тоді, коли ви пропонуєте синові чи доньці погратися. Проте не забувайте: дитину треба вчити гратися. Без участі дорослого навіть найкращі іграшки не стимулюють активності, не розвивають свідомості, в кращому разі вони викликають однотипні, примітивні дії, які через це швидко набридають. Усі свої секрети та можливості іграшка розкриває перед дитиною лише з допомогою дорослого. А щоб викликати справжній інтерес до гри та іграшки , дорослі й самі мають гратися із задоволенням. Для цього намагайтеся на час гри з дитиною відключитися від сторонніх думок і турбот. Діючи з іграшками, малюк вчиться спілкуватися з дорослим, розв"язувати найпростіші практичні задачі. Не забувайте і про неформальний ігровий матеріал: здатність бачити в одному й тому самому предметі термометр, ложку, гребінець, викрутку, а, може, й трубу - ось що залишиться непересічним досягненням дитячого мислення, стане передумовою розвитку уяви і творчості.

Поменше заборон! 

Дитяча активність і допитливість, звісно, завдають багато клопоту дорослим, тож часто натрапляють на їхні опір та заборони, що продиктовано турботою про здоров"я та безпеку малюка. Червоною ниткою крізь весь цей період життя дитини проходить суперечність, яка полягає в тому, що дитина повна сил і активності, захоплено переживає свої нові можливості, що природно для її нормального розвитку, але при взаємодії зі світом натрапляє на перешкоди та активне обмеження дорослими її можливостей. 

Діючи з предметами, малюк реалізує свою активну позицію в цьому світі, задовольняє головні життєві інтереси. Забороняючи йому діяти, дорослі позбавляють свого активного, допитливого, діяльного і життєрадісного малюка можливості мислити, переживати, прагнути, а отже, й повноцінно жити. І тоді стережіться ефекту бомби відсроченої дії, оскільки не виключено, що дитина виражатиме своє розчарування вибуховими нападами гніву.

Навіть найменші не бажають завжди залишатися в манежі. Дитина повинна мати змогу пізнавати світ, набувати нового досвіду. Тож завдання дорослого полягає не в тому, щоб забрати в малюка всі небезпечні й заборонені предмети, а в тому, щоб організувати його активність і спрямувати її в потрібне русло та бути активним партнером маленького діяча в його непростій справі - пізнанні навколишнього світу.

Організація спілкування з хлопчиками і дівчатками

Пам"ятка для батьків

• Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з власними її особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов"язково любити.
• Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці - дівчатка зазвичай виглядають старшими від ровесників - хлопчиків.
• Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по - різному бачать, чують, відчувають на дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються у ньому, а головне - по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І, звичайно, не так, як ми дорослі.
• Пам"ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік - дівчаток, їм мало допоможе власний дитячий досвід. Тож порівнювати себе у дитинстві з дітьми іншої статі марно.
• Не вимагайте від хлопчиків акуратності та старанності виконання вашого завдання.
• Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати у них елемент пошуку, що потребує кмітливості. Не слід заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто "підштовхнути" хлопчика до того, щоб він сам відкрив принцип рішення, нехай навіть наробивши помилок.
• Розбирайте разом з дівчатками принцип виконання завдання - що і як треба зробити - до початку роботи. Дівчаток слід поступово підводити до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань, вчити діяти самостійно.
• Не забувайте не лише розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.
• Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Це нині дитина знає й уміє все гірше за вас. Прийде час, і, принаймі у певних  галузях, вона знатиме й умітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?..
• Не сваріть дівчинку зопалу - бурхлива емоційна реакція перешкодить їй зрозуміти свою провину. Спочатку розберіться, у чому помилка дитини, і поясніть їй.
• Пам"ятайте, що не варто недооцінювати емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.
• Якщо ви сварите хлопчиків, коротко й чітко викладайте, чим ви незадоволені, тому що вони не можуть витримувати емоційну напругу. Їхній мозок ніби "відключає" слуховий канал, і хлопчик перестає вас слухати і чути.
• Ніколи не забувайте, що ми ще дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, які поки не доступні нашому розумінню. Тому головною вашою заповіддю має бути "НЕ НАШКОДЬ !" 

Сон як чинник збереження здоров"я дітей

Сон надзвичайно важливий для здоров"я будь-якої людини, а тим більше - для дітей. Лише ті діти, які сплять регулярно і достатньо, розвиваються нормально. Недосипання може призвести до психічних (депресія, зниження концентрації уваги, рівня розумових і творчих здатностей) і фізичних (перевтома, ослаблення імунної системи) проблем. Тому батькам варто потурбуватися, щоб сон дитини завжди був спокійним і міцним: саме такий сон сприяє збереженню як психічного, так і фізичного здоров"я.

Для повноцінного міцного сну необхідно створити дитині відповідні умови. Кімнату перед сном обов"язково слід провітрити. Надзвичайно важливо правильно організувати місце, де спить дитина, щоб її нічого не відволікало і не турбувало.

Дитячий сон буде міцнішим і здоровішим, якщо ліжко зручне і відповідає основним вимогам:

• його поверхня ідеально рівна;
• спальне місце не дуже велике - для дошкільника цілком вистачить 70 см у ширині та 140 см завдовжки.

конструкція безпечна - без гострих кутів і нерівностей, з точно підігнаними одна до одної деталями.

Найліпше поставити ліжечко уздовж стіни, але не напроти дверей. Звичайно, не варто ставити його під вікном, де можуть бути протяги. Над ліжком не слід вішати полиць, масивних картин тощо, аби у дитини не виникало відчуття небезпеки.

Щоб забезпечити дитині здоровий сон, ретельно вибирайте для неї матрац. Обов"язково зверніть увагу на його пружність (висота пружинного блоку має бути не менше 13,5 - 14,5 см ), матеріали, з яких він виготовлений - скажімо, поролон не відповідає жодним санітарно - гігієнічним та екологічним вимогам.

Оформіть ліжко відповідно до уподобань вашої дитини, що їй було приємно у ньому і засинати, і пробуджуватися. Адже це - дуже важливі моменти у житті кожної дитини. Якщо її ранок починається з усмішки, поцілунку, дотику матусі - вона спокійна і радісна.

Так має починатися кожен день дитини, і так само радісно він має закінчуватися.

Укладання дитини спати також потребує уваги та неспішності. Добре, якщо вдасться надати цьому процесу певного порядку, чіткої послідовності, тобто перетворити його на свого роду ритуал, частиною якого можуть бути прослуховування улюбленої дитячої пісеньки, перегляд телепередачі "На добраніч, діти!" або колискова у маминому виконанні. Такий ритуал дає змогу створити атмосферу довіри, забезпечити дитині відчуття захищеності і безпечності.

Насамперед за 30 - 40 хвилин до сну займіть дитину спокійною діяльністю: розгляданням картинок, малюванням тощо. Майте на увазі, що рухливі ігри перед сном збуджують дитину. і їй складніше заснути.

Обов"язково дайте дитині змогу спокійно закінчити свої справи: "Уже пізно, настав час спати, закінчуй малювати, і через п"ять хвилин укладатимемося".

Нічний сон у дітей зазвичай глибокий, і суворе дотримання тиші необов"язкове. Перед нічним сном дитина має відвідати туалет, вмитися і почистити зуби. Укладаючи дитину. простежте, щоб вона акуратно склала знятий одяг, зручно вмостилася у ліжечку на правому боці. Привчайте дитину, щоб після закінчення ритуалу вкладання вона засинала сама.

Але зважайте на індивідуальні особливості дітей: одні засинають швидко, з іншими треба посидіти, погладити їх, щось тихо пошепотіти, на кшталт: "Ручки втомилися, ніжки втомилися, всі хочуть спати... Очки закриваються... Усі відпочивають".

Дуже важливо у якому емоційному стані перебуває сам дорослий, який вкладає дитину спати. Якщо ви квапитеся і хочете швидше приспати дитину, нічого не вийде. Як навмисно, дитина засинатиме довго, вередуватиме і проситиме то пити, то почитати тощо. Ви нервуватимете, а дитина відчуватиме, що від неї хочуть скоріше звільнитися, що вона заважає. Вона розумітиме, що хоча фізично ви поруч, але ваші думки далеко, і намагатиметься своїми вередуваннями повернути вас до себе. Якщо ви хочете, щоб дитина заспокоїлася і швидко заснула, спочатку заспокойтеся самі.

А чи не найкраще, коли дитина засинає під мамину колискову. Навдивовижу м"яка, мелодійна й образна українська мова, ритмічність примовок, ніжний мамин голос створюють ту неповторну емоційну атмосферу, за якої дитина безтурботно солодко засинає.

Нехай же завжди єднають вас з вашою дитиною тепло і любов, ніжність і довіра...